догризти

1. Закінчити гризти, розгризти щось до кінця.

2. Перен. Довести до логічного завершення якусь справу, обговорення, суперечку тощо.

Приклади вживання

Приклад 1:
Невольнича муза ~198 Реальність:мішаються всі язики мова честі з підлотою у вавілоні на ймення душа а немічне слово півправди висне з безкровних уст упівголос Реальність:скупий клаптик просвітку обдирає вона зі себе очі виколює обмацує зверху зі середини обмацує з уст спиває ледь теплий струмок зітхання зірок комариний писк обриває а шепче кожнісінькому нервові поза мною нікого солодшого з останньої ілюзії обкрадає плоттю чорною темрява Сон:відбери в мене сон спалах короткий відбери пам’ять про сон довгу на ціле життя дві в одному лиці дві у мому серці раз у шлюбнім вінці раз у терні Дванадцята сумна книжка 199~дві в одному лиці дві у мому серці списом не спи поціль кров здпід реберця дві в одному лиці дві у мому серці ніч серед дня ІНЦІ три ночі смерті пощо вмирати до смерті воскресни мерщій дві у мому серці дві в одному лиці встали з тлінної мерви встали з розп’ять мерці дві у мому серці дві в одному лиці дві в одному лиці дві у мому серці знов у шлюбнім вінці знов у терні Останнє благання:тільки догризти тверді кулаки сну висікається айсберг ранку зі синього холоду у вікні я не комашка у янтарі я у кризі в студеній брилі І. Калинець. Невольнича муза ~200 хто ти що добуваєшся пальчиком теплим подихом до мене не дай звікувати з інеєм на вустах з гіркотою у серці без ніжності в ночі ноче без ніжності ноче без ніжності ноче без ніжності Дванадцята сумна книжка 201~ÄÓØ²  ÄÎÐÎDz 1 я лежав у траві серед жовтцю заносив у літопис мандри хмарин і думав що вигадав нову релігію дух коханого голосу викликав з далекого краю мліло куце північне літо півкульбаби на землі і півкульбаби над лісом в пустелі співали живі піски відміряючи вічність і висла золота фатадморгана спеленале немовля світу дощі прицвяхували тіло вогню до каменю випещена водою довга змія водорослі одягала крила як чорний янгол і коли глина зіп’ялася на ноги в ногах вже росли ромашки і сарни то час всесильний осушив океан раптово остовпів перед сльозою відтоді ера метелика триває у цупкім бурштині метафори а вічні небеса нараз вмирають І. Калинець.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”

Частина мови: дієслово () |