дьоготь

1. Густа, в’язка, темно-коричнева або чорна рідина з різким запахом, що є продуктом сухої перегонки (піролізу) деревини, вугілля, торфу та інших органічних речовин; використовується як ізоляційний та консервуючий матеріал, для просочування деревини, у виробництві бітуму, у народній медицині.

2. У переносному значенні — щось неприємне, псує, затьмарює якусь справу або подію (зазвичай у виразі “ложка дьогтю у бочці меду”).

Приклади:

Приклад 1:
те, що на йо­му: ла­та­на свит­ка, драні шта­ни та од­ним од­на со­роч­ка – чор­на, як у дьоготь вмо­че­на. Бо­сий, го­лий, без шап­ки, хо­дить він по се­лу від шин­ку до шин­ку, день у день, ніч у ніч; а пе­ред світом, як до­мо­вик, іде у свою пуст­ку… Нічо­го не­ма!..
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”