1. Властивість догматичного мислення, що характеризується схильністю до догматизму; некритичне, беззастережне прийняття будь-яких положень, ідей або принципів як абсолютних істин, що не потребують перевірки та доказів.
2. У релігійному контексті — суворе, непохитне дотримання церковних догматів та доктрин, часто з відкиданням будь-яких інтерпретацій чи сумнівів.
3. У переносному значенні — загальна риса поведінки або світогляду, що виявляється в категоричності, непохитності, відмові від розгляду альтернативних поглядів.