Значення
- (Філософія) –
Властивість догматичного мислення, що характеризується схильністю до догматизму; некритичне, беззастережне прийняття будь-яких положень, ідей або принципів як абсолютних істин, що не потребують перевірки та доказів.
- (Релігія) –
У релігійному контексті — суворе, непохитне дотримання церковних догматів та доктрин, часто з відкиданням будь-яких інтерпретацій чи сумнівів.
- (Психологія) –
У переносному значенні — загальна риса поведінки або світогляду, що виявляється в категоричності, непохитності, відмові від розгляду альтернативних поглядів.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. догматичність, р. догматичності, д. догматичності, з. догматичність, о. догматичністю, м. догматичності, к. догматичносте