Значення
- (Лінгвістика) –
Процес ґрунтовного, всебічного обґрунтування чогось; надання переконливих, вичерпних доказів або аргументів.
- (Лінгвістика) –
Результат такого процесу; ґрунтовне, всебічне обґрунтування, підтвердження чогось.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. доґрунтовування, р. доґрунтовування, д. доґрунтовуванню, з. доґрунтовування, о. доґрунтовуванням, м. доґрунтовуванні, к. доґрунтовування