1. Додавати щось до своїх міркувань, уявлень, що не випливає безпосередньо з фактів або наявної інформації; домислювати, доповнювати щось у думках.
2. Доводити до кінця процес мислення, роздуму; завершувати обдумування чогось.
Словник Української Мови
Буква
1. Додавати щось до своїх міркувань, уявлень, що не випливає безпосередньо з фактів або наявної інформації; домислювати, доповнювати щось у думках.
2. Доводити до кінця процес мислення, роздуму; завершувати обдумування чогось.
Приклад 1:
Лаговському не хотілося спиняти свою творчість і зараз-таки додумувати цей нескінчений рядок, бо натхнення підказувало йому вже й третю й четверту строфу. Він написав: В самоті, на безлюдді, у тиші… — і тут раптом знов перепинивсь.
— Тютюнник Григорій, “Вир”