1. Повністю, цілком, до кінця, без залишку (про знищення, використання, знищення чогось).
2. Дуже ретельно, акуратно, до ідеального стану (про очищення, миття, прибирання).
дочиста
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
[Перша половина 1849, Косарал] Хіба самому написать Таки посланіє до себе Та все дочиста розказать, Усе, що треба, що й не треба. А то не діждешся його, Того писанія святого, Святої правди ні од кого, Та й ждать не маю од кого, Бо вже б, здавалося, пора: Либонь, уже десяте літо, Як людям дав я «Кобзаря», А їм неначе рот зашито, Ніхто й не гавкне, не лайне, Неначе й не було мене.
— Семенко Михайль, “Кобзар”
Приклад 2:
Спiймавсь — здеруть iз тебе шкуру, оббiлують дочиста, а те, що їм непотрiбне, викинуть в гнiй. — Правду ви кажете, Хомо, ой, правду… — Ти собi думаєш — фабрику ставлять, фiльварок будують.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: прислівник () |