1. Належний дочці, властивий їй; такий, що стосується дочки.
2. Отриманий від дочки або через дочку; такий, що переходить від дочки.
доччин
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
1. Належний дочці, властивий їй; такий, що стосується дочки.
2. Отриманий від дочки або через дочку; такий, що переходить від дочки.
Відсутні