1. Який виявляє доброзичливість, дружелюбне, приязне ставлення до когось; сповнений доброї волі, прихильності.
2. (Про текст, висловлювання тощо) Який має на меті добрі побажання, виражає приязність.
доброзичливий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
О, в розмові він не був ані доброзичливий, ані привітний. Розмову він обривав раптом, зовсім несподівано, на половині фрази, не скінчивши думки.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”
Частина мови: прикментик () |