доброзвучний
[dobrozʋut͡ʃnɪj] Прикметник
Буква:Д
Значення
-
Який має приємний, гармонійний звук; мелодійний, благозвучний.
-
Який легко вимовляється, не містить важких для вимови звукосполучень; благозвучний.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. доброзвучний, р. доброзвучного, д. доброзвучному, з. доброзвучного, о. доброзвучним, м. доброзвучнім