добросовісний

1. Який діє сумлінно, чесно, з відповідальністю ставиться до своїх обов’язків, доручаної справи або до інших людей; чуйний, порядний.

2. (У праві) Який діє відкрито, чесно, без наміру заподіяти шкоду іншій особі чи порушити її права, а також без знання про обставини, що можуть свідчити про таке порушення (наприклад, добросовісний покупець, власник).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикментик () |