1. Який має добрий, лагідний характер, сповнений доброти та приязні до оточуючих; чутий, незлобивий.
2. Який виражає доброту, сердечність, приязнь (про вигляд, посмішку, тон тощо).
добродушний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Виходить, що він сам себе занадто переоцінив… Перед ним був зовсім зелений юнак, досить симпатичний і добродушний з вигляду. Сірі втомлені очі його трохи глузливо посміхалися, а обличчя було досить наївне і бліде.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”
Частина мови: прикментик () |