добродушний
[dobroduʃnɪj] Прикметник
Буква:Д
Значення
-
Який має добрий, лагідний характер, сповнений доброти та приязні до оточуючих; чутий, незлобивий.
-
Який виражає доброту, сердечність, приязнь (про вигляд, посмішку, тон тощо).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. добродушний, р. добродушного, д. добродушному, з. добродушного, о. добродушним, м. добродушнім