добірність

1. Властивість за значенням прикметника “добірний”; відмінна якість, високий рівень, вибране, найкраще.

2. (У лінгвістиці) Категорія іменників, що позначають сукупність однорідних предметів, об’єднаних за певною ознакою, як правило, у формі множини (напр., “білизна”, “молодь”, “добірність”).

Приклади вживання

Приклад 1:
Я хочу відчути втішну його добірність, коли я його питиму!» Господар запалюється. Змінюється ритм його мови.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”

Частина мови: іменник (True) |