Значення
-
До стану чи ступеня, коли щось стає білим, набуває білого кольору або повністю вкривається білим (наприклад, про посніжілі дерева, про сивіючого чоловіка).
-
До стану чи ступеня, коли щось стає чистим, прозорим, блискучим (наприклад, про вимиту до блиску посуд, про вичищені до сяйва металеві деталі).
-
(Переносно) До кінця, повністю, цілком (часто вживається з дієсловами, що означають виснаження, спустошення: випити, з’їсти, спустошити).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. добіл, р. добіла, д. добілові, з. добіла, о. добілом, м. добілі, к. добіле