Словник Української Мови
Буква
1. (застаріле) Бачити, помічати, спостерігати щось, особливо на відстані або при певних умовах.
2. (переносне значення) Уявляти собі, передбачати, усвідомлювати щось майбутнє або приховане; мати прозорливість.
3. (діалектне) Дивитися, вдивлятися, наглядати за чимось.
Приклад 1:
— Давніш я навмисне заплющував очі, щоб нічого такого не добачати. А тепер дивлюся супокійно… аналізую… не роблю з них ідеала… — і чую, що їх люблю й таких, які вони є. Це не янголи, не духи з поетичної феєрії, а звичайні люди… люди, з м’ясом, із кістками…» Він аж здивувавсь, як зважився зовсім виразно сказати собі це.
— Тютюнник Григорій, “Вир”