Словник Української Мови
Буква
1. Обережно, повільно або з труднощами виймати, витягувати щось звідкись, зазвичай пальцями або тонким предметом.
2. Розчищати, розкопувати, вибирати щось із чогось за допомогою гострого, тонкого предмета (наприклад, пальця, палички).
3. Перен., розм. Довго, нудно та дріб’язково розбирати, розбиратися в чомусь; копатися.
Приклад 1:
Длубати без кінця йотовані й шиплячі звуки, смоктати речівники, порпатись у дієсловах та безособових зворотах — ах, яка це безмежна нудьга! І він покинув цю мовну комору так само радісно, як колись до неї був брався.Побут його усталився, час заповнився без тих прикрих перерв, що примушують людину надто замислюватись над собою й приходити до сумних висновків.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”