Значення
- (Лінгвістика) –
Грамматична категорія дієслова, що виражає зміну його форм за особами, числами, часами, способами, станами та родами (у минулому часі та умовному способі).
- (Лінгвістика) –
Клас дієслів, що мають однакові або подібні закінчення при відмінюванні (наприклад, перша, друга, третя або продуктивна, непродуктивна дієвідміна).
- (Лінгвістика) –
Процес утворення відмінкових форм іменника, прикметника, числівника або займенника; те саме, що відмінювання (уживається переважно у шкільній практиці).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. дієвідміна, р. дієвідміни, д. дієвідміні, з. дієвідміну, о. дієвідміною, м. дієвідміні, к. дієвідміно
Походження слова (Етимологія)
Слово «дієвідміна» — це граматичний термін, який означає змінювання дієслова за особами, числами, часами тощо. Воно було штучно створене в українській мові в середині першої половини XX століття (вперше вжито в проєкті «Українського правопису» 1926 року) шляхом поєднання основ іменників «дія» та «відміна». Тобто буквально «дієвідміна» — це «відмінювання дії», тобто зміна форми дієслова для вираження різних граматичних значень. Цей термін є калькою з грецької або латинської граматичної традиції, але він органічно вписався в українську мову.