1. Відбуватися, траплятися, мати місце (про явища, події, процеси).
2. Бути в стані відбування, тривати, протікати (про дію, процес).
3. (У безособовому вживанні) Висловлює необхідність, належність або можливість щось зробити.
Словник Української Мови
Буква
1. Відбуватися, траплятися, мати місце (про явища, події, процеси).
2. Бути в стані відбування, тривати, протікати (про дію, процес).
3. (У безособовому вживанні) Висловлює необхідність, належність або можливість щось зробити.
Приклад 1:
Героїня у того трувера — не грекиня Аглая, а індійська красавиця, що була вже причарувала собою самого Олександра… бо це мало діятися аж тоді, як Олександр Македонський підбив Індію. Арістотель був дуже невдоволений з того Олександрового кохання і сварив його.
— Тютюнник Григорій, “Вир”