Словник Української Мови
Буква
1. Дія, вчинок, поступок; те, що зроблено кимось.
2. У філософії та релігії: прояв духовної або внутрішньої сили, активність суб’єкта, що часто протиставляється пасивному сприйняттю або страданню.
3. У праві: конкретна дія або бездіяльність, з якою правова норма пов’язує настання певних юридичних наслідків (правомірне або протиправне діяння).
Приклад 1:
Палажці треба було йти знов у Лавру на діяння, щоб їсти паску у Лаврі, а Мелашка неначе крізь землю пішла. Баби пішли в Лавру, діждались свяченого, розговілись, знов вернулись на Поділ, а Мелашка все-таки не приходила.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”
Приклад 2:
Праця становить заклик до спільного діяння, яке повинно бути увінчане дружбою. Вчення Папи не устає в усвідомленні « owego signum temporis »: « Потрібно сьогодні викувати нову солідарність, яка спирається на правдиве значення людської праці» [16].
— Котляревський Іван, “Енеїда”
Приклад 3:
Визвольне діяння Христа звільняє людину від внесеного через гріх відчуження, провадить її у сферу правди і добра ( у сферу Бога). У Христі усвідомлюється цілісна правда релігії, позбавлювальна ініціатива Бога, а також відповідь віри i цілковитого прийняття ознак Бога з боку людини.
— Котляревський Іван, “Енеїда”