1. (заст.) Молодий чоловік, юнак, парубок.
2. (заст., поет.) Неодружений чоловік, холостяк.
3. (заст., у значенні прикметника) Який не має дружини, неодружений.
4. (діал.) Назва народної гри, де дівчата вибирають собі пару серед хлопців.
дівич
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Дівич-вечір збирає вже Орина Лободівна: хустки подавала за Прохора Осауленка. Так от що воно єсть – той сотницький поїзд: се ж наша краля хоче весілля весіллям заломити, місяця сонцем загасити!..
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”
Частина мови: іменник (однина) |