Древослів

Словник Української Мови

дівич

Буква

1. (заст.) Молодий чоловік, юнак, парубок.

2. (заст., поет.) Неодружений чоловік, холостяк.

3. (заст., у значенні прикметника) Який не має дружини, неодружений.

4. (діал.) Назва народної гри, де дівчата вибирають собі пару серед хлопців.

Приклади вживання слова

дівич

Приклад 1:
Дівич-вечір зби­рає вже Ори­на Ло­бодівна: хуст­ки по­да­ва­ла за Про­хо­ра Оса­улен­ка. Так от що во­но єсть – той сот­ницький поїзд: се ж на­ша кра­ля хо­че весілля весіллям за­ло­ми­ти, міся­ця сон­цем за­га­си­ти!..
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”

More posts