дівич

[diʋɪt͡ʃ] Іменник

Буква:Д

Значення

  1. (Історія) –

    (заст.) Молодий чоловік, юнак, парубок.

  2. (Лінгвістика) –

    (заст., поет.) Неодружений чоловік, холостяк.

  3. (Соціологія) –

    (заст., у значенні прикметника) Який не має дружини, неодружений.

  4. (Етнографія) –

    (діал.) Назва народної гри, де дівчата вибирають собі пару серед хлопців.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. дівич, р. дівича, д. дівичеві, з. дівича, о. дівичем, м. дівичеві, к. дівичу

Більше записів