Словник Української Мови
Буква
1. Зменшувально-пестливе від слова “дівка” або “дівчина”: молода дівчина, дівчинка, часто з відтінком ласки, співчуття або захоплення.
2. (у звертанні) Ввічливе або ласкаве звертання до молодої жінки, часто незнайомої, іноді злегка простонародне.
3. (діал., заст.) Молода незаміжня жінка, дівчина на порозі шлюбу.
Приклад 1:
Ні, дівонька вона не та! Таки ж у тім селі, трудящий (Бо всюди сироти — ледащо) У наймах виріс сирота, Неначе батькова дитина!
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”
Приклад 2:
II Так, бачиш, дівонька ота Росла собі. І роботящий (Бо всюди сироти — ледащо) У наймах виріс сирота, Неначе батькова дитина.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”