дівоха

1. Діалектний варіант слова “дівчина”, що вживається в західних регіонах України для позначення молодої, незаміжньої жінки.

2. У фольклорі та поетичній мові — символічне позначення дівчини, часто з відтінком печалі, самотності або високої моральної чини (наприклад, “сумна дівоха”, “бідна дівоха”).

3. У власних назвах — складова частина географічних найменувань (наприклад, гора Дівоха), що може мати легендарне походження та пов’язуватися з образом дівчини.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |