дівочити

1. (дієслово) Перебувати у дівочому стані, залишатися незаміжньою, неодруженою.

2. (дієслово, переносне значення) Вести себе сором’язливо, несміливо, по-дівочому; виявляти дівочу натуру.

Приклади:

Приклад 1:
А попівнам сто раз лучше втопитись, аніж зостатися дівочити при матері вдовиці; і пропаща, і діти зведуться нінащо. Безнадія і розум одійме, і серце, і вийдуть з них не дівчата, а клоччя; не людина, а пшик — без волі, без всього: тільки й знає, що на бога звертати: чи гріх, чи сором — все божа воля.
— Тютюнник Григорій, “Вир”