1. Зменшувально-пестливе від слова “дівчина”; молода дівчина, дівчинка (з відтінком ласки, захоплення або співчуття).
2. (у фольклорі та поетичній мові) Молода незаміжня жінка, дівчина (часто як звертання або характеристика).
дівчинонька
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Заплакала дівчинонька — Дружини немає. А дівочі молодії Веселії літа, Як квіточки за водою, Пливуть з сього світа.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Частина мови: іменник (однина) |