1. Властивий дітям, характерний для них; дитячий.
2. Призначений для дітей; дитячий.
3. Такий, як у дитини; наївний, несерйозний.
діточий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— Ти зійшов, старигане, на діточий розум, та лити дитину в супокою, не підкидай ним, як гарбузом. Йди, Андрійку, до мами.
— Зеров Микола, “Камена”
Частина мови: прикментик () |