діправди

1. (розм.) Справді, дійсно, насправді; використовується для підтвердження факту або вираження здивування.

2. (заст.) По правді, по правді кажучи; вживається для введення щирої, відвертої думки.

Приклади:

Приклад 1:
Це, діправди, в їхньому селі не диво, коли б вона просто на «ви» казала, як усі інші ґаздині. А то ж говорить – ніби те «ви» смакує, і пережовує, і розгладжує, і перекочує між зубами, як солодку афинку чи ожину.
— Матіос Марія, “Солодка Даруся”