1. Територіальна одиниця, частина якоїсь території, що виділяється за певною ознакою (адміністративною, господарською, планувальною тощо); ділянка, район.
2. В історичному контексті — адміністративно-територіальна одиниця в Україні наприкінці XVIII — на початку XX століття, частина повіту.
3. У лісівництві — постійно виділена та облікована частина лісового масиву, що має однакові природні умови та призначення.
4. У геології — частина родовища корисних копалин або території, що виділяється для геологічних досліджень.
5. У містобудуванні та землевпорядкуванні — чітко окреслена частина забудованої або призначеної для забудови території.