Властивість людини, що характеризується практичним розумом, прагненням до порядку, ефективності та досягнення корисних результатів у роботі чи будь-якій діяльності; практичність, організованість.
діловитість
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Діловитість його була, втім, дещо робленою — він навіть не причинив за собою двері джипа, мовби лишаючи шляхи до відступу. Та й військові, яких вони привезли, виглядали не надто войовниче.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: іменник (однина) |