діло

1. Справа, заняття, робота, яку виконують або мають намір виконати; сукупність дій, спрямованих на досягнення певної мети.

2. Питання, обставина, факт, який стосується когось або чогось; тема для обговорення чи розгляду.

3. Кола чи сфера діяльності, професія; те, чим людина займається, її покликання.

4. Корисне, важливе або серйозне заняття; праця, що має практичну цінність або суспільне значення.

5. Юридичне чи адміністративне розслідування; сукупність документів, матеріалів, що стосуються якогось питання або особи (справа).

6. Військова чи бойова операція; сутичка, битва (заст., вживається переважно у множині — “діла”).

7. Підприємство, фірма, комерційна установа (розм.).

8. Явище, подія, факт (у конструкціях типу “дивна річ”, “цікава річ”).

Приклади вживання

Приклад 1:
І яке їй діло? Та як же?
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
Гроші гро­ши­ма, бо­яре бо­яра­ми, а цар – ду­ша пра­вед­на… XVII Мізкує собі ле­да­чий Іва­нець, хо­дю­чи по світлиці, аж ось увійшов вар­то­вий: – Який­сь чо­ловік має про не­гай­не діло яс­но­вельмож­но­го сповісти­ти. Доз­во­лив гетьман поз­ва­ти пе­ред се­бе.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”

Приклад 3:
Він і діло ро­бить; і ніко­му важ­ко­го сло­ва не ска­же, і бо­гу мо­литься, тільки знай мов­чить та су­мує, та чах­не, мов свічка та­не. XII На са­мо­го На­ума,- ка­же ба­бу­ся,- що дітей лю­де до дя­ка од­да­ють, ідуїь наші се­ля­не че­рез греб­лю до церк­ви, аж див­ляться: на стрижні Оса­улен­ко­ва шап­ка пла­ває.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”

Частина мови: іменник (множина) |