1. Власниця дідичного маєтку, земельної власності, що переходить у спадок; поміщиця.
2. (переносно) Жінка, яка поводиться владно, деспотично або вимагає до себе підпорядкування, немов пані; господиня, що тримає все під суворим контролем.
дідичка
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Хіба ж ти дідичка сама? Хіба твій батько не піп був?
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: іменник (однина) |