1. Батько матері або батька; те саме, що дід.
2. Звертання до літнього чоловіка, часто з відтінком поваги або щирої приязні.
3. Уживається як складова частина прізвиськ, псевдонімів або назв (наприклад, Дідусь Мороз).
Словник Української Мови
Буква
1. Батько матері або батька; те саме, що дід.
2. Звертання до літнього чоловіка, часто з відтінком поваги або щирої приязні.
3. Уживається як складова частина прізвиськ, псевдонімів або назв (наприклад, Дідусь Мороз).
Приклад 1:
Справді, Василь Невольник був собі дідусь такий мізерний, мов зараз тілько з неволі випущений: невеличкий, похилий, а чі йому позападали і наче до, чого придивляються а губи якось покривились, що ти б сказав – він і зроду не сміявся. У синьому жупанкові, у старих полотняних шароварах, да й те на йому було мо,в позичене.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”
Приклад 2:
Багато років він добував меду з вуликів, багато років райдужні бджолоїди ловили його бджіл, аж от одного року зазнав дідусь любови. Але полюбив дід не дівчину молоденьку і не ловку молодицю і не cтapy бабусю.
— Невідомий автор, “146 Yogansen Mayk Podorozh Uchenogo Doktora Leonardo I Yogo Maybutnoyi Kokhanky Prekrasnoyi Alchesty U Slobozhansku Shveytsariyu”