дідусь

1. Батько матері або батька; те саме, що дід.

2. Звертання до літнього чоловіка, часто з відтінком поваги або щирої приязні.

3. Уживається як складова частина прізвиськ, псевдонімів або назв (наприклад, Дідусь Мороз).

Приклади:

Приклад 1:
Справді, Ва­силь Не­вольник був собі дідусь та­кий мізер­ний, мов за­раз тілько з не­волі ви­пу­ще­ний: не­ве­лич­кий, по­хи­лий, а чі йо­му по­за­па­да­ли і на­че до, чо­го при­див­ля­ються а гу­би якось пок­ри­ви­лись, що ти б ска­зав – він і зро­ду не сміявся. У синьому жу­пан­кові, у ста­рих по­лот­ня­них ша­ро­ва­рах, да й те на йо­му бу­ло мо,в по­зи­че­не.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”

Приклад 2:
Багато років він добував меду з вуликів, багато років райдужні бджолоїди ловили його бджіл, аж от одного року зазнав дідусь любови. Але полюбив дід не дівчину молоденьку і не ловку молодицю і не cтapy бабусю.
— Невідомий автор, “146 Yogansen Mayk Podorozh Uchenogo Doktora Leonardo I Yogo Maybutnoyi Kokhanky Prekrasnoyi Alchesty U Slobozhansku Shveytsariyu”