1. Ласкаве, зменшувально-пестливе звертання до літньої чоловічої особи, зокрема до свого діда.
2. (переносно) Ласкаве, шанобливе звертання до літнього чоловіка, часто незнайомого, що виражає повагу та тепле ставлення.
дідуньо
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Не дарма мої татуньо покійні — а твій дідуньо — було розказують, що як зближиться страшний суд і матиме анцихрист народитись, то всюди будуть школи, будуть ученики і учителі. А то будуть не ученики, а мученики; не учителі, а мучителі.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: іменник (однина) |