дідуньо

1. Ласкаве, зменшувально-пестливе звертання до літньої чоловічої особи, зокрема до свого діда.

2. (переносно) Ласкаве, шанобливе звертання до літнього чоловіка, часто незнайомого, що виражає повагу та тепле ставлення.

Приклади:

Приклад 1:
Не дарма мої татуньо покійні — а твій дідуньо — було розказують, що як зближиться страшний суд і матиме анцихрист народитись, то всюди будуть школи, будуть ученики і учителі. А то будуть не ученики, а мученики; не учителі, а мучителі.
— Тютюнник Григорій, “Вир”