дідо

Приклад 1:
У Чіпки аж мо­роз под­рав по спині: він ніко­ли не чув та­ко­го дідо­во­го го­ло­су… Дум­ка йо­го за­ка­ла­му­ти­лась, за­ви­хо­ри­лась; кров при­ли­ла в го­ло­ву; він мов­чав, бо­яв­ся сло­вом пе­рер­ва­ти дідо­ве го­ре… Він сам не знав та­ко­го, а по­чу­вав з дідо­вої мо­ви, що во­но тяж­ке-тяж­ке… $$$ Хвилин з де­сять мов­ча­ли, на­че во­ди по­на­би­ра­ли в рот. На душі важ­ко, на серці сум­но – аж мов нуд­но… Так бу­ває тоді, як сер­цем чуєш якесь ли­хо, а наз­ва­ти йо­го не вмієш.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
IX Піски в неволі Та не­дов­го прий­шло­ся Ми­ро­нові втіша­тись своїм ма­лим ону­ком; не­дов­го й ону­кові – дос­лу­ха­тись до дідо­вих пе­ре­казів. Жит­тя кру­то по­вер­ну­ло своїм важ­ким ко­ле­сом – та й зак­ру­ти­ло Піски… в не­во­лю!
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”