дідів

Приклад 1:
Властиво, він тоді навіть не так щоб і засперечався, хоча Семен Чирва його, Богдана, досить таки дратував того вечора нескінченними оповідками про своїх дідів, а наче подумав не в той бік, і з того все й почалося, бож саме того вечора він, Богдан, уперше позаздрив (звісно, тоді він ще гадав, ніби то не заздрість, а звичайнісіньке роздратування, яке його без жодної причини стало опадати останнім часом, але то, мабуть, була таки заздрість, тільки він, Богдан, не впізнав справжньої її природи, замаскованої під поганий настрій), позаздрив Семенові Чирві, сам дивуючися, що з ним діється, оскільки його пойняло гостре відчуття, ніби то не він, а щось у ньому, незалежне від його єства, хоча воно в ньому й з’явилося, позаздрило, лишивши уздовж усієї свідомости липкий отруйний слід, дарма що та заздрість, ще не цілком упізнана, однак не менш болюча, ніж тепер, по суті, якщо дивитися на речі без упередження, мало скидалося на справжню заздрість, що попервах його, Богдана, й завело в оману, оскільки він, Богдан, не позаздрив ані Семеновим віллам, ані яхтам, ані плавальним басейнам, обліпленим бронзовими бовдурами, виготовленими на спеціальне замовлення в маркованих мистців, ані Семеновому банковому конто, про висоту якого можна було здогадуватися з Чирвиних щорічних, пожертв, складених за рахунок податків на різні українські починання: видавництва, школи, народні доми й катедри українознавства, не позаздрив ані тому, що, прибувши до Америки з післявоєнних таборів переміщених осіб в Австрії, де Чирвині батьки чудом, за допомогою вигаданих біографій (декотрим і те не допомогло) та дещиці щастя уникли примусової репатріяції до червоної єдинонеділимної хребтотрощильні, Семен хутко пішов угору, дарма що перші два роки перебування на новому континенті йому, Семенові, разом з батьком, котрий з огляду на недостатнє знання англійської мови й вимагану додаткову перекваліфікацію в інженерському фахові не міг знайти відповідної праці, — довелося добряче попогарувати і на фабриці, і з відром та ганчіркою в нічних змінах попоприбирати різних страхувальних установ та банків, де Семен, хвицяючи підлоги, випрацьовував стратегію своїх подальших дій і плянів, довелося й поломити гори посуду в нічних барах, щоб якнайшвидше допомогти родині вилізти з боргів, куди усіх Чирвів загнала була хвороба матері та дві, одна за одною, операції сліпої кишки та нирки наймолодшого брата Бориса, — Семенові справді довелося звідати того життя, якого в його віці на відгодованому Заході рідко хто звідував (що, зрештою, пішло йому тільки на користь), ба більше, довелося стати на власні ноги, ще перш, ніж вдатися до більш-менш забезпеченого навчання, аби за якихось п’ятнадцять років наполегливої праці поповнити лави лікарів-скоробагатьків, хоча Семенові прибутки походили не так з лікарняної практики, як з біржових операцій, на які він мав винятково легку руку, залишаючися при тому непоганим, компанійським хлопцем, щоправда, рісочку захвалькуватим, як усі доробкевичі, — і от він, Богдан, не позаздрив ані Семеновим статкам, ані його життєвому успіхові, нічому з того, чому, властиво, випадало б позаздрити, дарма що така заздрість і купи не трималася, бо як можна було, лишаючися при повному розумі, чомусь подібному взагалі заздрити? — позаздрив Семеновим оповідкам, місцями вочевидь (що вдіяти, коли в людини, інколи навіть проти її волі, павичів хвіст міститься на язиці?)
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
Розпадеться лoда На очах ваших неситих, Побачите славу, Живу славу дідів своїх І батьків лукавих. Не дуріте самі себе, Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”

Приклад 3:
Я ридаю, як згадаю Ділa незабуті Дідів наших. Тяжкі діла!
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”