дідьчий
[didʲt͡ʃɪj] Прикметник
Буква:Д
Значення
-
Належний дідькові, властивий дідькові; такий, що стосується дідька.
-
Уживається як лайливе вигукування або для посилення виразу злості, досади, здивування тощо; проклятий, клятий, бісів.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. дідьчий, р. дідьчого, д. дідьчому, з. дідьчого, о. дідьчим, м. дідьчім