drevosliv.com

Словник Української

дідьчий

Буква

1. Належний дідькові, властивий дідькові; такий, що стосується дідька.

2. Уживається як лайливе вигукування або для посилення виразу злості, досади, здивування тощо; проклятий, клятий, бісів.

Приклади:

Приклад 1:
дідьчий і батько так не подме! Між другими всякими їхав і Антосьо, — хоча й ще ретор, проте сидів, як богослов, і позирав, як філософ.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

More posts