діброва

Буква:Д

Значення

(Ботаніка) –
Ліс, переважно листяний, густий і великий за площею; лісова маса, деревостані.
(Література) –
(у переносному значенні) Щось рясне, густе, що нагадує такий ліс (наприклад, про волосся, колоски тощо).
(Ботаніка) –
(заст., поетич.) Те саме, що дерево (окреме).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. дібров, р. діброва, д. діброву, з. діброва, о. дібровим, м. діброві, к. діброве

Походження слова (Етимологія)

Слово ‘діброва’ походить від праслов’янського *dobrova, яке, ймовірно, було прикметником, що означав ‘добрий, гарний’ або ‘міцний, дубовий’. Це слово пов’язане з праслов’янським *dobrъ (добрий) і, можливо, з грецьким βρόμος (ліс) або литовським dumbrava (болотиста місцевість). Сучасна форма ‘діброва’ виникла внаслідок деетимологізації та асиміляції звуків, а в давнину існувала форма ‘доброва’ (XIV ст.). Діброва — це листяний ліс, зазвичай з переважанням дуба.

Споріднені слова:, ,

Синоніми & Антоніми

Синоніми

ліс

Приклади з художньої літератури

Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
у хмарах отих пурпурових,

— Володимир Сосюра
Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,

— Володимир Сосюра
Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових.

— Володимир Сосюра