Значення
- (Лінгвістика) –
(лінгв.) Тип мови, що характеризується спільними структурними рисами та походить від одного мовного предка, наприклад, праслов’янської мови; група споріднених мов або діалектів, що утворилися внаслідок дивергенції (розходження) з однієї прамови.
- (Біологія) –
(біол., іст.) У старій класифікації: таксономічна категорія в систематиці тварин, що об’єднує близькі роди; іноді вживається для позначення групи видів.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. діатипи, р. діатипа, д. діатипові, з. діатипа, о. діатипом, м. діатипі, к. діатипе