1. (лінгв.) Тип мови, що характеризується спільними структурними рисами та походить від одного мовного предка, наприклад, праслов’янської мови; група споріднених мов або діалектів, що утворилися внаслідок дивергенції (розходження) з однієї прамови.
2. (біол., іст.) У старій класифікації: таксономічна категорія в систематиці тварин, що об’єднує близькі роди; іноді вживається для позначення групи видів.