Древослів

Словник Української Мови

діацетат

[diɑt͡sɛtɑt] Іменник

Буква:Д

Значення

  1. (Хімія) –

    Сіль або естер оцтової кислоти, що містить два ацетатних залишки (CH₃COO⁻) в молекулі.

  2. (Хімія) –

    Хімічна сполука, утворена в результаті реакції двох молекул оцтової кислоти з двоосновною сполукою (наприклад, двовалентним металом або двоатомним спиртом).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. діацетат, р. діацетату, д. діацетатові, з. діацетат, о. діацетатом, м. діацетаті, к. діацетате

Більше записів