Значення
- (Музика) –
У візантійській церковній музиці — збірник богослужбових піснеспівів (ірмосів, стихир, тропарів тощо), організований за принципом восьмигласія (октоїха) та розподілений за ладами (діатонічними наспівами).
- (Мистецтво) –
У давньогрецькій музиці — інструмент (можливо, різновид монохорда або ліри), призначений для вивчення та демонстрації діатонічного звукоряду.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. діатонікон, р. діатонікона, д. діатоніконові, з. діатонікон, о. діатоніконом, м. діатоніконі, к. діатоніконе