діатоніка

[diɑtonikɑ] Іменник

Буква:Д

Значення

  1. (Мистецтво) –

    Музичний лад, побудований на семиступеневій системі, де основою є п’ять тонів і два напівтони, розташовані у певному порядку, що утворює натуральний мажор або мінор.

  2. (Мистецтво) –

    Система музичних зв’язків та співвідношень, що ґрунтуються на діатонічних ладах, протиставляється хроматиці.

  3. (Мистецтво) –

    Характер звучання музичного твору або його фрагменту, заснованого на діатонічних ладах, що сприймається як чисте, ясне, без хроматичних ускладнень.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. діатоніка, р. діатоніки, д. діатоніці, з. діатоніку, о. діатонікою, м. діатоніці, к. діатоніко

Більше записів