Значення
- (Мистецтво) –
У музиці: семиступеневий звукоряд, що складається з п’яти цілих тонів і двох півтонів, розташованих у певному порядку; основна ладова система європейської музики.
- (Мистецтво) –
У давньогрецькій музиці: один з основних родів мелодики, що ґрунтувався на діатонічному тетрахорді (послідовності чотирьох звуків, де інтервали між ними становлять тон, тон і півтон).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. діатон, р. діатона, д. діатонові, з. діатона, о. діатоном, м. діатоні, к. діатоне