діана

1. В античній римській міфології — богиня місяця, родючості, рослинності, полювання та жіноцтва, покровителька диких тварин; відповідає давньогрецькій Артеміді.

2. Поетичне позначення місяця як небесного світила.

3. В астрономії — назва невеликої планети (астероїда), відкритої в 1863 році.

4. Жіноче ім’я латинського походження.

Приклади:

Приклад 1:
— Чемь я виноват, госпожа Діана? — говорил выжель кобылѣ.— За что я вам столько противен?.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
Госпожа Діана, яко чрезчур обучоная, но с недостатком благоразумная животина, иззолит противоста-вить: Ars perficit naturam.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 3:
Плутона прозивали Ніа… Помірність клімату, що вони своєю мовою називають Погодою, вшановувалась в них у ролі богині, яка подає благо приємного вітру; також бог життя, яку на- зивають Живьє… Діана їхньою мовою зветься Девана, а Церера Мар- жана, обидві особливо вшановуються. Для цих богів і богинь поляками побудовані святилища, створені зображення, призначені жерці й уста- новлені священні обряди, і [священні] гаї, і в головних та найбільш від- відуваних місцях влаштовують обряди і трепетну пошану; встановлено святкування з принесенням жертв, куди сходяться чоловіки й жінки з дітьми і подають своїм богам жертви й приношення худобою та грішми, а часом і бранців, захоплених у битвах… й у честь влаштовують ігри, ус- a 232 b Жиленко І. В.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”