Значення
- (Фізика) –
Речовина, яка намагнічується протилежно до напрямку зовнішнього магнітного поля, тобто має від’ємну магнітну сприйнятливість, і виштовхується з неоднорідного магнітного поля.
- (Фізика) –
Матеріал, атоми або молекули якого не мають власного постійного магнітного моменту, а намагніченість виникає внаслідок зміни руху електронів під дією зовнішнього поля (ефект Ленца).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. діамагнетик, р. діамагнетика, д. діамагнетикові, з. діамагнетик, о. діамагнетиком, м. діамагнетикові, к. діамагнетику