діалогічність

Значення

1. (Філософія) –

   Філософсько-естетична категорія, що характеризує особливу форму взаємодії між різними світоглядними позиціями, голосами чи системами смислів, за якої вони співіснують, взаємодоповнюються та вступають у продуктивне протиставлення без зведення до єдиної монологічної точки зору.

2. (Література) –

   У літературознавстві та мистецтвознавстві — художній принцип, за якого твір організований як взаємодія незалежних і рівноправних свідомостей (голосів, позицій), що не підпорядковуються авторській монологічній волі, формуючи багатоголосся (поліфонію).

3. (Лінгвістика) –

   У лінгвістиці та комунікативних практиках — властивість мовленнєвої взаємодії, що ґрунтується на почерговому обміні репліками між двома або більше учасниками спілкування; орієнтованість на співрозмовника.

4. (Педагогіка) –

   У педагогіці — принцип навчання та виховання, що передбачає рівноправну, суб’єкт-суб’єктну взаємодію між педагогом і учнями, спрямовану на спільне пошукове розв’язання проблем.

5. (Соціологія) –

   У соціальних та культурних практиках — здатність до взаєморозуміння, конструктивного обміну думками та співпраці між різними соціальними групами, культурами чи індивідами з урахуванням їхньої рівності та автономності.

Правопис та відмінювання