1. Власна назва художньої течії в українському мистецтві першої половини XX століття, представники якої (зокрема, Василь Єрмілов) використовували діагональ як основний композиційний елемент для створення динаміки та напруженості образу.
2. Характерна риса, творчий метод або стилістична ознака, заснована на активному використанні діагональних ліній та конструкцій у живопису, графіці, архітектурі або дизайні.