дезакцентуація

[dɛzɑkt͡sɛntuɑt͡sijɑ] Іменник

Буква:Д

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    У лінгвістиці — навмисне послаблення або усунення акцентного (наголосного) виділення певного елемента в мовленні, що може призводити до зміни його фонетичної якості або зникнення.

  2. (Психологія) –

    У психології та соціальних науках — процес або результат зменшення значущості, уваги або емоційного навантаження, що приділяється певній ідеї, проблемі, рисі характеру або соціальному явищу.

  3. (Мистецтво) –

    У мистецтві (зокрема в літературі та кіно) — творчий прийом, коли автор навмисно уникає виділення ключових елементів сюжету, характеру персонажа або конфлікту, створюючи ефект побутовості, непомітності або розмитості акцентів.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. дезакцентуація, р. дезакцентуації, д. дезакцентуації, з. дезакцентуацію, о. дезакцентуацією, м. дезакцентуації, к. дезакцентуаціє

Більше записів