1. У візантійському та давньоруському мистецтві — композиційна схема в іконописі чи мозаїці, що зображує Ісуса Христа посередині, а по обидва боки від Нього — Богородицю та Івана Хрестителя, які звертаються до Нього в молитві (зазвичай у поясному зрізі).
2. У православному храмі — низка ікон, розташованих на тябловому іконостасі, центральною частиною якої є трифігурна композиція “Дейсис” (Деісус), що часто включає також образи архангелів та апостолів.