дев’ятерик

1. (іст.) Старовинна міра об’єму для сипучих тіл, що дорівнювала дев’яти пудам (приблизно 147,4 кг).

2. (іст.) Старовинна міра лісу (колод), що дорівнювала дев’яти бревнам.

3. (заст.) Предмет, що складається з дев’яти однакових частин або одиниць; дев’ятикратна кількість чогось.

4. (заст., рел.) У православ’ї — церковна свічка, сплетена з дев’яти тонких воскових свічок.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |